Новолачні смоли отримують в результаті конденсації формальдегіду з приблизно вдвічі більшою кількістю фенолу та у присутності кислотних каталізаторів.
Отримувані розчинні і плавкі смоли на відміну від смол резольного типу при нагріванні не змінюють своїх властивостей, тобто зберігають розчинність і плавність.
Відомо багато марок цього типу смол, з них найбільшого поширення набула як замінник шелаку новолачна спирторозчинна смола ідитол.
Практика застосування ідитолу виявила ряд великих його недоліків, зокрема ідитол сильно просідає (вбирається в деревину), погано полірується та несвітлостійкий; з часом сильно темніє на світлі і набуває буро-червоного відтінку. Нестійкість до світла, потемніння на світлі-недолік, властивий усім фенольно-альдегідним смолам, як резольним, так і новолачним, і викликається присутністю у смолах вільного фенолу.
Роботи з усунення цього недоліку поки що не дали позитивного результату. Під цією назвою відомі продукти конденсації багатоатомних спиртів із багатоосновними кислотами.
Найбільш важливим представником цього типу є модифіковані гліфталеві смоли, одержувані шляхом конденсації триатомного спирту гліцерину з ангідридом фталевої кислоти у присутності смоляних та жирних кислот.
Модифіковані гліфталеві смоли як плівкоутворюючі широко поширені і в даний час є чи не найважливішим видом синтетичних смол для масляних лаків. Значний відсоток їх використовується для нітроцелюлозних лаків.
Крім гліфталевих, відомі й інші алкідні смоли.
Цілком можливо, що найближчим часом ряд цих смол займе важливе місце як плівкоутворюючі. Полігризаційні смоли.
З полімеризаційних смол для виготовлення лаків застосовуються поліхлорвінілові смоли.
Поліхлорвініл був вперше отриманий російським Остромисленським вченим.